Головна » Файли » Мої файли

Консультація для педагогів « Методи саморегулювання» Листопад, 2015 рік
03.11.2015, 09:46

Дієве самовдосконалення передбачае постійний контроль над своїм психічним станом. Тому дуже важливо опанувати та повсякчас використовувати piзнi методи саморегулювання. Нижче докладно описані деякі з них.

Самонавіювання  — це психічний вплив людини на саму себе, вироблення нових установок, психічних станів шляхом постійного повторения словесних формул чи викликання яскравих уявлень. У медицині лікаpi використовують силу навіювання з метою надання допомоги хворим, особливо у тих випадках, коли хворий втрачає вipy у видужання. За допомогою цього методу можна максимально мобілізувати свої сили i волю, набути навичок самовладання, тобто здатності діяти у ситуаціях, що дезорганізовують людину i впливають на и емоційну сферу.

Різновидом самонавіювання е аутогенне тренування (аутотренінг) — щлеспрямоване самонавтовання за допомогою словесних фор­мул. Завдяки йому відбуваеться м'язова релаксація, концентрація уваги, формується вміння регулювати розумову активність iз метою підвищення ефективності значущої для людини

Діяльності. Унаслідок читання відповідної літератури i накопичення досвіду практично кожна людина може засвоїти релаксаційні знания i застосувати ix у самовдосконаленні.

Якщо людина вдається до самонавіювання, то мае вірити в нього. Сумнів чи критика можуть повністю зруйнувати дієвсть цього методу. Можна навіювати co6i, що не страшно спілкуватися з незнайомими людьми, виступати перед великою аудиторією, що без надмірних зусиль можна виконати творче завдання чи підготувати виступ до завдання педради. Слід лише частіше повторювати самому co6i, особливо у стані розслаблення, спокою, — i почнете в це вірити. Людина стає сильнішою, якщо вірить у cboi нереалізовані можливості, i значно слабшою — якщо опускає руки, думає, що не зможе подолати труднощі.

Сутність самопідбадьорення полягає у зміцненні віри в себе. У процесі самопідбадьорення використовують такі прийоми: самозаспокоення; навіювання впевненості у досягненні мети; навіювання впевненості в co6i; рівняння на улюбленого героя, авторитетних людей (а їм як було?). Воно може мати форму самокритики. Тоді застосовують іншi прийоми, як-от: зауваження на свою адресу (Чому розкис? Не будь розмазнею!); самокритика у присутності друзів та інших людей тощо.

Самопереконання — це процес доведения co6i необхідності формування певних рис чи якостей особистості, обов'язкових для власного вдосконалення або досягнення мети діяльності. Його застосовують у тих випадках, коли потрібно закріпити cboi  позиції.

Наприклад, вихователь вирішив для підвищення ефективності освітнього процесу оволодіти технологією методичного конструктора за блочно-тематичним принципом, а розуміння й підтримки у оточення не отримав. Щоб не втратити впевненост1 в co6i, йому необхідно переконати са­мого себе, знайти аргумента на користь прийнятого ршення.

Самозмушування можна розглядати як різновид самопереконання: людина змушує себе щось зробити з огляду на негативні результати, спричинені відсуністю ій. Це може бути заборона co6i чогось бажаного. Наприклад, хочеться піти на стадюн пограти у фут­бол, але завтра потрібно писати контрольну, до якої ще необхідно готуватися. Без са­мозмушування не обійтися.

Василь Сухомлинський щодо цього зазначав: «Постав над собою i сто вчителів — вони виявляться безсилими, якщо ти не зможеш сам примусити себе i сам вимагати від себе... А якщо ти не навчився примушувати себе робити так, як треба, ти не зможеш стати дисциплінованим громадянином, вольовою людиною».

   Cyтність самонаказу полягає у велінні са­мому co6i. Це дієвий cnocб6 формування самовладання й уміння управляти собою навіть у найскладніших ситуащях.

Ефектившсть са­монаказу зростає, якщо він поеднуеться із самопереконанням, тобто коли людина поспішно знаходить новi докази й аргументи на користь виконання самонаказу.

Самосхвалення — це своерідне «прогладжування» самого себе, висловлювання задово­лення собою від досягнутого ycnixy, зробленого.

Самозаохочення е нагородженням само­го себе за досягнутий ycnix. У деяких випадках для того, щоб закршити позитивний емоційний стан від подолання певних труднощів, можна зробити для себе щось приємне (наприклад, піти на прогулянку чи відвідати театр). Таке са­мозаохочення завжди посилює  задоволення від досягнення певного ycnixy. До самозаохочен­ня вдаються, коли потрібно подолати негативні риси характеру.

Самопокарання доречне i навіть необхідне, коли людина знає, що невдача у певній cnpaвi с наслідком лінощів, байдужості, недбалості, тощо. Тоді можна i «в куток себе поставити», заборонити co6i щось бажане, при­емне, але не слід займатись «самоз'їданням». Головне — винести урок iз невдачі i дати co6i слово більше не повторювати помилок.

   Самоконтроль — це свідоме самостійне регулювання особистістю своєї поведінки,її мотивів i спонукань на основі виявлення відхилень від загальноприинятих вимог у думках, вчинках, діях. Механізм самоконтролю охоплює самоанал1з, самооцінювання, самокрити­ку

Категорія: Мої файли | Додав: dnz№9
Переглядів: 338 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: