Головна » Файли » Мої файли

Нові казки від Афлатунчика .
[ Викачати з сервера (19.3 Kb) ] 25.03.2020, 11:27

Роби добро – тобі  добро буде.

Далеко у космосі  між зірками жив маленький вогник – Афлатун. Він мандрував   і милувався їхньою красою та манила його завжди одна планета. Він хотів поближче з нею познайомитись, розгледіти її, адже з космосу вона була чудова. Ця планета була наша Земля. І ось Афлатун вирішив піти і подивитися на всі ті чудеса про які фантазував.

  • Мамо, - сказав Афлатун. -  Полечу на Землю! Буду робити добрі справи!

Вона посміхнулась і відповіла:

  • Добре мій маленький Афлатун! Я впевнена, це буде дуже корисна подорож для тебе і для всіх нас! До побачення, мій синочку!

Помандрував Афлатун далеким космосом. Чим ближче він наближався до Землі, тим кращою вона була. Спустився Афлатун на Землю, і вирішив що таку гарну природу потрібно берегти. Тому мандрував Афлатун по нашій планеті, і розповідав мешканцям як берегти природу, та вчив робити добро.

 

Афлатун у садочку

Якось Афлатун завітав до дитячого садочка. Хотів перевірити, які знання мають дошкільнята про тварин.

  • Доброго дня, діти! – привітався Афлатун. – А чи любите ви грати в ігри?
  • Так! – стали вигукувати діти.
  • Здогадайтесь про кого я говоритиму. Назвіть тваринку, яка живе в Африці. У неї довга шия…
  • Це жирафа! – Здогадався Андрійко.
  • Наступне запитання. Які доброзичливі тваринки рятують людей у морі? – поцікавився Афлатунчик.
  • Дельфіни! – впевнено сказала Тетянка.
  • А я ходила в дельфінарій і бачила, як виступають дельфіни! – похвалилася Іринка.
  • Тепер складніше завдання. Хто назве рожевого птаха?

Діти довго фантазували. Тоді Афлатунчик мовив:

  • На берегах великих озер Африки живе фламінго. У нього пір’я і ноги рожевого кольору.

Афлатун переконався: дошкільнята мають добрі знання, вміють фантазувати.

 

День народження Афлатунчика

У Афлатунчика сьогодні день народження. Він співав веселу пісеньку:

  • Тра-ля-ля! Тра –ля-ля! Муку в руки я беру. Пиріг смачний я печу. А тоді додаю вишневий джем. Я чекаю на гостей. Радість з ними розділю!

А ось і гості: Богданчик, Оленка, Максимко, Світланка. Вони щиро привітали Афлатунчика зі святом, вручили свої подарунки. Богданчик – цілющий мед. Оленка – цікаву гру. А Максимко та Світланка – книгу про джунглі.

 Афлатун  пригостив усіх смачним пирогом із суничним варенням. Радіє Афлатун . Адже саме  в день народження особливо цінуєш увагу друзів.

 

Афлатунчик – любий друже

 Афлатунчик – любий друже,

Іскорка маленька.

Малюків навчаєш дуже,

Що Земля гарненька.

 

Наші діти- малюки

Вчать усе охоче.

І розкажуть залюбки,

Усім хто захоче.

 

Економними рости,

Про потреби знати.

Нашу землю берегти.

Про іншого дбати.

 

Наш дім

В одному місті одна працьовита родина побудувала затишний і великий дім. Пройшов час , будинок почав старіти, фарба облізла, дах провалився, двері почали рипіти, а на сходах почали хитатись дошки. Одного літнього дня тато з сином сиділи на лавочці під старою грушею і розмовляли.

-Татку, наш дім такий старий, давай його зламаємо і побудуємо новий та гарний,-  запропонував хлопчик.

Тато задумався, та до них підійшов Афлатунчик.

  • Ваш дім теж був колись гарним та новим, - говорить Афлатунчик – тато привів сюди жити твою маму, тут народився ти. Як ти зростав видно на лиштві, поглянь там видно зарубки. Ваш будинок  - то ваше життя. Він завжди дає захист та тепло, тож , кудись відлучаючись, ми завжди згадуємо його та намагаємось завжди скоріше повернутись. А те що він вже не такий гарний – це винні самі мешканці. За будинком потрібно доглядати, ремонтувати вчасно, фарбувати. А щоб було тепло утеплювати стіни, двері, вікна.
  • Синку, давай зробимо приємно нашому будинку – візьмемо фарбу та пофарбуємо наш дім, і він знову стане як новий – запропонував тато.
  • Ура, -  зрадів хлопчик. – ми відремонтуємо наш дім і він простоїть ще довго.

Афлатунчик навчає: потрібно доглядати за своїм житлом, тоді він прослужить вам довго, та приємно буде жити в гарному, теплому та затишному будинку.

 

 

Країна загублених речей

Одного разу Афлатунчик завітав в країну Загублених речей. Там він побачив  синю машинку та рукавички.

  • Що з вами трапилось – запитав Афлатунчик – розкажіть мені будь ласка.
  • Ми – речі хлопчика Миколки,  - почали говорити  вони, - він дуже неуважний і постійно губить свої речі, то в садочку нас забуде, то закотить машинку під диван, і забуде її там. Ми втомились так жити, і вирішили піти від нього назовсім.

Тим часом Миколка, збирався на прогулянку, не міг знайти машинку та рукавички. Хлопчик шукав їх скрізь, але марно. Миколка дуже засмутився. Аж раптом до нього підійшов Афлатунчик, він товаришував з хлопчиком. І мовить:

  • Я знаю де знаходяться твої речі. Вони знаходяться в країні Загублених речей. Там багато є речей за якими   не доглядали  та постійно губили. Якщо постійно губити речі, то прийдеться купувати інші та витрачати гроші які можна було б зекономити на інші потреби.

Хлопчик пішов до країни Загублених речей, знайшов там свої речі. Миколка хотів забрати їх. Але речі не хотіли повертатися.

  • Все одно завтра нас десь забудеш або загубиш. Ти завжди забуваєш нас на лавці під час прогулянки – сказали рукавички.
  • А мене вже декілька разів ти забував в дитячому садочку – говорить синя машинка.
  • Я більше ніколи не буду вас губити та забувати, завжди кластиму вас на місце, - засоромившись сказав Миколка.

Речі повернулись до хлопчика повіривши йому. І хлопчик дотримав свою обіцянку і більше ніколи не губив їх. Бо пам’ятав про країну Загублених речей, та про те як бути економним.

 

Старі іграшки

Одного разу  мама і Тетянка прибирали на горищі.

  • Мамо, а що то за скриня  стоїть в кутку, – спитала Тетянка.
  • Я вже й забула за неї, давай поглянемо.

Вони дістали велику скриню та відчинили її. Там знаходились іграшки.

  • Матусю, чиї це іграшки?
  • Донечко, я зовсім за них забула. Коли я була така маленька як ти, гралася цими іграшками, а потім я виросла і віднесла їх на горище, щоб пізніше їх викинути - сказала мама.
  • Мамо,  - мовила Тетянка – до нас в садочок приходив Афлатунчик він подорожує по світу та знає дуже багато чого цікавого, то він нам розповідав що таке «економія» та як можна економити. Тому я візьму ці іграшки і буду ними гратися, а коли я підросту, то зможу подарувати їх своїй сестричці. І так ми зможемо зекономити гроші на інші потреби, не купуючи іграшки.
  • Яка ти розумничка, моя донечко – сказала мама і поцілувала свою донечку.
Категорія: Мої файли | Додав: dnz№9
Переглядів: 7 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: